Виставка скульптури аліси забой "передчуття великодня"

Аліса Забой – наймолодша мисткиня з покоління шістдесятників. У студентські роки її світогляд формувався під впливом вже колишніх членів Клубу творчої молоді: Івана Світличного, Галини Севрук, Василя Стуса, Людмили Семикіної, Алли Горської, Віктора Зарецького… У 1968 р. на вечорі у Спілці письменників вона поставила свій підпис під «Листом 139-ти діячів української культури» на захист заарештованого В’ячеслава Чорновола та інших політв’язнів. Цього виявилося достатньо для виключення з комсомолу, а це – автоматичне виключення з інституту… Проте, завдяки керівництву скульптурної майстерні на чолі з В.Бородаєм, їй дозволили самостійно працювати над дипломом, який вона успішно захистила у 1970 р. Однак шлях до членства у Спілці художників та персональних виставок був для неї закритий на довгі роки. Працювала на художньому комбінаті, зайнялася декоративною парковою скульптурою. 

Після вбивства Алли Горської Аліса Забой створила скульптуру «Пієта – ХХ століття» і перший пам’ятник на могилі Горської. 

У 1980-х роках мисткиня викладала скульптуру в дитячій художній школі № 6. Політика «перебудови» і національне піднесення на фінішній прямій до української державності відкрили їй шлях до участі в республіканських художніх виставках. У 1989 р. Аліса Забой стала членом Національної спілки художників України.

У 1990-ті рр. Аліса Забой створила скульптурні цикли образів язичництва і християнства, які стали перлинами низки виставок.

Із 2008 року Аліса Забой – заслужена художниця України.