"Льоля" (до 100-річчя Леоніди Світличної)

Леоніда Павлівна Світлична (в дівоцтві – Терещенко) народилася 2 квітня 1924 р. В Києві. Її знали всі, хто був вхожий до гостинної оселі Івана Світличного, хто їздив у організовані Клубом творчої молоді подорожі Україною, хто відвідував організовані тим же клубом творчі вечори і виставки, а також ті, кому під час репресій і гонінь конче була потрібна допомога – порадою, хатнім прихистком чи навіть грошима. І для всіх вона була «тьотя Льоля» – дружина Івана Світличного, «батька» українських шістдесятників, і це обумовлювало все. Здавалося, Льоля завжди була на другій ролі, непомітним, але дуже надійним тилом. Може, тому ми так мало знаємо про неї саму?..

Доля Леоніди Світличної нікого не залишить байдужим, адже якнайкраще репрезентує історію свого часу. Леоніда, як і її мати, виростала серед черниць Фролівського монастиря, з дитинства стала свідком тотальної радянізації і руйнування українського Києва; середня школа – досвід Голодомору, інститут – досвід Другої Світової війни, життя в окупації... Одразу ж після війни вона продовжила здобувати освіту інженера-будівельника, проєктувала мости. Після аспірантури працювала на кафедрі опору матеріалів Будівельного інституту. Життєві випробування сформували особистість неймовірного гарту. Леоніда стала надійною опорою для свого чоловіка Івана та всієї «заячої родини» Світличних, для друзів-політв’язнів та їхніх дружин. Стала людиною, що здатна розуміти навіть без слів… 

Музей шістдесятництва успадкував безцінну колекцію особистих речей, фотографій, документів і творів мистецтва з родини Світличних, які представлені на виставці.