Графіка та живопис Галини Севрук

Галина Сильвестрівна Севрук (18.05.1929 — 13.02.2022) — художниця, скульпторка-монументалістка, керамістка. Активна учасниця шістдесятницького руху опору, із 1962 року входила до Клубу творчої молоді "Сучасник". 

Народилася в м. Самарканд (нині місто в Узбекистані). Батько, Сильвестр Мартинович Севрук (1891—1971), був архітектором. Мати, Ірина Дмитрівна, уроджена Григорович-Барська (1899—1989), належала до давнього дворянського київського  роду.

У 1959 р. Галина Севрук закінчила живописне відділення Київського художнього інституту. Під час формування київського Клубу творчої молоді "Сучасник" на поч. 1960-х рр. потоваришувала з Іваном Світличним, Василем Симоненком, Аллою Горською, Людмилою Семикіною, Василем Стусом та іншими шістдесятниками. Поглиблено вивчала українську мову, історію та культуру України, тексти, що поширювалися поза державними видавництвами (зокрема т. зв. самвидав). Працюючи 1964—1985 рр. у секторі інтер’єру Художнього творчо-виробничого комбінату (керамічна майстерня Н. Федорової), під впливом Н. Федорової та її чоловіка, мистецтвознавця П. Мусієнка, стала перейматися творчими інтересами й ідеалами діячів "Розстріляного відродження".

Як кераміст працювала за мотивами староукраїнської державності та героїки часів козацтва. Твори, присвячені Київській Русі, Галина Севрук узагальнила в монументальному горельєфному панно "Місто на семи горбах" (Київ, готель "Турист", 1985—87). Тепер панно знайшло свій новий дім у Національному заповіднику  "Софія Київська", де його відреставрували й уже 2 роки демонструють відвідувачам. У творчому доробку Галини Севрук є живописні портрети Алли Горської, Івана та Надії Світличних, Михайла Брайчевського. У графіці — ілюстрації до віршів Ф. Гарсії Лорки, Н. Кир’ян та ін., серія "Медитації", а також екслібриси М. Брайчевського, Т. Балабушевич, І. Гирича, В. Зоценка, С. Білоконя та ін.

У вестибюлі Київського університету у співавторстві з Опанасом Заливахою, Аллою Горською, Людмилою Семикіною та Галиною Зубченко 1964 року Галина Севрук працювала над вітражем "Шевченко. Мати", який розбили у березні того ж року, назвавши «ідеологічно хибним». 1976 року також було знищено створену нею у 1970 р. монументальну стелу "Дерево життя".

Галина Севрук неодноразово підписувала колективні листи, в яких засуджувалися акції, спрямовані проти української культури та її діячів, зокрема 20 квітня 1966 — до Верховного суду УРСР з вимогою переглянути кримінальну справу О. Заливахи, 1968 — т. зв. "Лист 139-ти". За один із таких листів до керівництва Спілки художників України і відмову покаятись була виключена з кандидатів у члени творчої спілки. Листувалася з ув’язненими друзями І. Світличним, Б. Горинем, Д. Шумуком, спілкувалася з культурними діячами еміграції — подружжям Гевриків, В. Вовк. У зв’язку зі справою І. Русина 14 жовтня 1976 у Галини Севрук провели обшук. До 1990 р. вважалася невиїзною. 

Персональні виставки Галини Севрук відбулися в Києві, Торонто, Дрездені. Її твори протягом багатьох років експонувалися в Національному музеї історії України. У 2011 році вийшов художній альбом Галини Севрук, який уклав Богдан Мисюга.

Галина Севрук — лауреатка премії Української асоціації незалежної творчої інтелігенції ім. В. Стуса (1991), премії ім. митрополита А. Шептицького (1994), із 2005 р. – заслужена художниця України.

У постійній експозиції Музею шістдесятництва завжди були живописні твори Галини Севрук "Пролісок", "Поламані крила", "Зрада", "Вершник" та серія художньої кераміки на тему Київської Русі. Основну частину художніх творів і документів для цієї експозиції надала родина художниці – син Андрій та онука Ліна Трипільська. Це перша посмертна виставка Галини Севрук, приурочена до 95-річчя від дня народження мисткині.